Але лише останній матеріал володіє низьким водопоглинанням, останні ж вимагають захисту від вологи. Зокрема, мінераловатний утеплювач повноцінно функціонуватиме лише в тому випадку, якщо в нім не накопичуватиметься волога. Тому за любої погоди і у будь-який час роки він повинен залишатися сухим.

Із збільшенням вмісту вологи в цьому матеріалі всього на 5% його теплоізолююча здатність зменшується майже в два рази. Тривала дія вологи на мінераловатні плити приводить до їх усадки і втрати міцності. Тому з внутрішньої сторони, оберненою в приміщення, мінераловатний утеплювач має бути захищений від вологи пароізоляцією, а із зовнішньою — гідроізоляцією.

Альтернативні утеплювачі

Окрім мінераловатного утеплювача на основі базальту для покрівлі можна використовувати мати із скловолокна. Цей матеріал складається з безлічі скляних волокон, між якими знаходиться повітря. Товщина волокон скловати менша, ніж в людського волоса і мінеральних волокон, тому їх кількість в умовному об'ємі більша.

Отже, в цьому утеплювачі більше повітряних зазорів, а значить, його теплопровідність нижча, хоча обидва матеріали мають схожі експлуатаційні характеристики. Утеплювачі із скловати екологічні, негорючі, хімічно нейтральні, паропроникаючі і мають тривалий термін служби — 50 років.

Монтаж утеплювача

Утеплювач укладають в проміжки між кроквами, бажано без зазорів. Його товщина має бути менше поперечного перетину крокв або дорівнює йому. Якщо поперечний перетин крокв складає 150 мм, товщина теплоізоляційного матеріалу має бути 150 або 100 мм. Але останньої величини недостатньо для дотримання вимог по енергозбереженню.

Якщо немає можливості придбати теплоізоляцію необхідної товщини, яка визначена теплотехнічним розрахунком, утеплювач потрібно укласти в два шари, зміщуючи стики. Укладати теплоізоляційний матеріал слід дуже ретельно, а кріпити — неметалічним кріпленням. Головне — правильно укласти паро- і гидробарьери, особливо якщо вони є однобічними матеріалами.

Для здобуття позитивного результату необхідно дотримувати всі ці правила. Самостійне укладання утеплювача на основі базальту або скловолокна, виконана з порушенням технології, може викликати ряд неприємних наслідків. Наприклад, дах стане вбирати вологу, внаслідок чого в будинку замість тепла з'явиться вогкість.

Захист від вологи

Для захисту утеплювача в покрівельному «пирогу» від вологи використовують паро- і гідроізоляційні матеріали. Їх завдання — перешкоджати проникненню вологи в теплоізоляцію і запобігати її накопиченню. Якщо вода затримається в утеплювачі і замінить собою повітря, то теплоізоляційні властивості утеплювача різко погіршають, оскільки волога проводить тепло в десятки разів краще, ніж повітря. Із зовнішнього боку підпокрівельний простір і утеплювач захищені гідроізоляцією, яка завдяки наявності перфорації провітрює конструкцію.

З боку житлових приміщень утеплювач захищений пароізоляцією, що запобігає попаданню в нього водяної пари. Залежно від складу і функціональних особливостей ізоляційні покрівельні матеріали ділять на декілька видів.

Поліетиленові плівки, армовані сіткою або тканиною, бувають перфоровані і неперфоровані. Перші застосовують як гідроізоляцію, другі — як пароізоляція.

Перфоровані плівки є однобічним матеріалом. При їх укладанні головне — не переплутати, де верх, а де низ. Інакше ефект буде зворотним. Якщо в горищному просторі розташовані приміщення із значною вологістю або температурою (сауни, ванни, кухні), то як пароізоляція можна застосувати армовані плівки, що ламінують з внутрішньої сторони фольгою.

Поліпропіленові плівки мають таку ж структуру, як і поліетиленові. Вони значно міцніші, але менш стійкі до УФ-випромінювання. Інколи в процесі експлуатації на поверхні гідроізоляційної плівки, зверненої до теплоізоляції, утворюється конденсат. Природно, що такі плівки однобічні, тому дуже поважно правильно укладати їх в покрівельний «пиріг» — шорсткою поверхнею до утеплювача, а гладкою — назовні. Як і у випадку з поліетиленовими плівками, між поліпропіленової гідроізоляцією і утеплювачем має бути вентиляційний прошарок.

Дифузійні мембрани відносять до «дихаючих» матеріалів. Вони перешкоджають проникненню вологи зовні і вільно пропускають водяну пару зсередини підпокрівельного простору. У покрівельних «пирогах» зазвичай використовують тришарові мембрани, кожен шар яких має свою функцію: наприклад, перший відповідає за міцність, другий — за стійкість до УФ-випромінювання, а третій — за гідроізоляційну і паропроникаючу функції.

Гідроізоляційні мембрани володіють ще однією важливою якістю: вони мають відмінну паропроникну здатність.  Дифузійні мембрани незамінні при переобладнанні нежитлового горищного простору в житловий, оскільки дозволяють обійтися без заміни  кроквяної конструкції на нову.